Історія
Пісківська сільська рада – мальовничий куточок Полтавської області. Територія сільської ради розташована на лівому низинному північно-західному березі ріки Псьол, на рівнині, на піщаних ґрунтах, у лісостеповій природній зоні. Річка Псьол тече з північного сходу на південний захід через усю Полтавщину і впадає в річку Дніпро. Ширина р. Псьол 30-40 метрів, а глибина від 1 до 3 метрів. Ріка не судноплавна, замерзає в кінці листопада до початку грудня. Вода в річці безкольорова, світла, без смаку.
До Пісківської сільської ради належить 4 населених пункти, в яких станом на 01.01.2016 року проживало 614 чоловік, а саме:
| Кількість дворів | Кількість населення | |
| С. Піски | 197 | 419 |
| С. Йосипівка | 49 | 106 |
| С. Бутенки | 45 | 26 |
| С. Книшівка | 22 | 63 |
| Всього по сільській раді | 313 | 614 |
Площа всіх земель Пісківської сільської ради становить 6438,700 га, в т.ч.:
- земель державної власності - 3604,4881 га
- земель приватної власності - 2834,2119 га
Площа населених пунктів - 715,4 га.
На території сільської ради знаходиться заказник « Буртівський» площею 150,0 га, заказник « Ксензівський» площею 98,0 га, заказник
«Зелений бор» площею 50,0 га.
Історія заснування с. Піски, центральної садиби Пісківської сільської ради, відома з переказів, які дійшли до нашого часу. Село засновано В,П.Капнистом, батьком поета В.В. Капниста, на землях, пожалуваних йому царським указом 15 червня 1743 року.
Старий центр населеного пункту був розташований в поселенні Підварки. Пізніше населення переміщалося на вище місце тому, що річка Псьол весною виходила з берегів і завдавала населенню великої шкоди. З'явився новий центр с. Піски. Назвав села пов’язана з тим, що воно розташоване на піщаному грунті.
Жителі села були козаками. Основне заняття – хліборобство і тваринництво. Крім того жителі рубали ліс, мочили і тіпали коноплі, пряли пряжу, ткали полотно, вишивали рушники.
З окупацією села німецько-австрійськими військами весною 1918 року у Пісках була створена партизанська група на чолі з Семеном Івановичем Паськевичем. 21 червня 1968 року його ім'я було присвоєно будинку культури в Пісках.
Навесні 1930 року організовано колгосп «Червоний партизан», що об’єднував спершу 33 бідняцьких господарства. За високі досягнення в сільському господарстві з 1931 по 1933 роки колгосп тримав перехідний Червоний прапор району.
Віроломний напад фашистської Німеччини перервав тверду працю в селі. Село було окуповано 13 вересня 1943 року. Під час окупації в селі розміщувався штаб польової жандармерії. Фактично село було спалено фашистами. 48 осіб молоді було угнано на каторжні роботи до Німеччини. Після закінчення Великої вітчизняної війни проходить відбудова народного господарства.
На території Пісківської сільської ради є адміністративне приміщення сільської ради, працює Пісківський фельдшерсько-акушерський пункт, Пісківське відділення зв'язку, два магазини, Пісківський сільський будинок культури, лісництво.
Сільська рада за кошти держави проклала підвідний газопровід до села Піски, за кошти населення газифіковано с. Піски, с. Йосипівка та с. Книшівка. Сільською радою побудовано вуличне освітлення в селі Піски та в селі Йосипівка.
У Пісках на сільському кладовищі знаходиться братська могила борців за владу Рад, загиблих у 1920 р. У центрі села розташований меморіальний комплекс: братська могила радянських воїнів, загиблих у 1941 році при обороні та визволенні у 1943 села від гітлерівців та пам’ятник воїнам - односельцям (на шести стелах викарбовано 161 прізвище), які полягли на фронтах Великої вітчизняної війни. Меморіал загиблим воїнам є також в селі Йосипівка. На території сільської ради є також 4 пам'ятника Невідомому солдату в селах Піски, Книшівка, Йосипівка, Бутенки.
На території сільської ради ніяких підприємств, промислових об’єктів немає.
Уродженцями с. Піски є український історик, заслужений діяч науки УРСР, професор О.А. Бородін, український письменник А.С. Троїцький.
